Прихильники релігій, що вважаються християнськими, кажуть, що важливо мати віру. Але потрібно знати, у що або в кого і як вірити.

Біблійний текст говорить, що потрібно мати віру, щоб догодити Богу. А також каже, що «Віра є твердим фундаментом того, чого сподіваємося, і переконанням у тому, чого не бачимо».

Я хочу зробити тут застереження щодо віри, яка є звичайною вірою, і віри, яка відповідає закону Божому, який має назву «Закон віри». Тому що існує певна плутанина з цього приводу, коли одне приймають за інше. Не звертаючи уваги на те, що визначений артикль визначає іменник. Віра не є тим самим, що віра. Віра — це довіра, це вірити, тоді як «віра» — це тверда основа.

Отже, те, що багато хто називає вірою, є лише забобонами або повір'ями, тому що не ґрунтується ні на чому, крім власних припущень, оскільки Святий Дух через Павла каже, що віра приходить від слухання, або прислуховування, до Слова Божого.

Неприйнятно, щоб хтось вірив у речі, які не є раціональними. Як у випадку стародавніх єгиптян, які вірили, що тварини є богами.

Те, що відбувається сьогодні в певній релігійній вірі, є відносно схожим. Тому що в цьому середовищі існує думка, що люди можуть діяти так, ніби вони боги.

Прикладом однієї з таких дивацтв є те, що хтось вважає, що людина, місцезнаходження якої невідоме, чи то в могилі, чи то на небі, може втручатися або діяти на користь когось, виконуючи бажання його серця.

Таким чином, вони вважають, що деякі люди, яких вважають святими, як, наприклад, мати Ісуса, можуть надати їм те, чого вони бажають.

Але для цього вона повинна бути такою, як сам Бог, всезнаючою, всюдисущою і всемогутньою. Оскільки мільйони людей з різних місць звертаються до неї з проханнями, щоб вона могла почути всіх одночасно, вона мала б бути всезнаючою; щоб вона могла задовольнити всі прохання одночасно, вона мала б бути всемогутньою, а щоб вона могла одночасно знати, чи той, хто звернувся до неї, є гідним, вона мала б бути всюдисущою.

Як відомо в християнському середовищі, єдиний, хто має силу всезнання, всюдисутності та всемогутності, є Бог; і єдиний, хто може заступатися за людину перед Богом, є Ісус. І ніхто не отримав таких повноважень. Адже якби це було так, то в небі була б не тільки трійця, а четвірка або багаточленність.

Тому звертатися до когось як до заступника або заступниці перед Богом не є розумним, а є спотвореним способом, який прагне дістатися до Нього непрямими шляхами. І це є цілком людським. А той, хто використовує цей прийом, не хоче підкорятися правилам, запропонованим Богом щодо того, як шукати Його, і шукає неіснуючого скороченого шляху.
Оскільки вони вважають себе негідними, і вони дійсно є такими, оскільки порушують правила, встановлені Богом, щоб бути почутими Ним, вони використовують для цього хитрий прийом.

Такі люди дійсно негідні і гідні осуду, тому що вони обходять правила Бога щодо спасіння грішного людини. Не тільки ті, хто підкоряються цьому, але й їхні лідери.

Ісус сказав: «Якщо ви любите мене, ви будете дотримуватися моїх заповідей. Хто має мої заповіді і дотримується їх, той любить мене. А хто любить мене, того полюбить мій Отець. І ми прийдемо до нього і будемо жити в ньому.
Тож, припиніть дурниці і наверніться, прийнявши Божий план, щоб отримати доступ до нього і задовольнити свої бажання. Бо Бог задовольняє бажання серця праведних.

BR 230, муніципалітет Алтаміра-Пара, 27/10/2025

Олі Престес
Місіонер

oliprest