Час, згідно з божественним вченням, відлічується не за людською хронологією. Святе Письмо, правило віри для віруючих, вчить того, що необхідно для того, щоб ми ходили в праведності та жили у святості. Бо без святості ніхто не побачить Бога.

Коли Бог створив небесні світила, Він сказав: «Нехай будуть світила на небесній сфери, щоб розділяти день від ночі; нехай вони служать знаками, для визначення пори, днів і років. Нехай вони будуть світилами на небесній сфери, щоб освітлювати землю». І так сталося. І створив Бог два великі світила: велике світило, щоб керувати днем, і мале світило, щоб керувати ніччю; і створив Він зірки. І поставив Бог їх на небосхилі, щоб освітлювати землю, і щоб керувати днем та ніччю, і щоб робити розмежування між світлом та темрявою. І побачив Бог, що це добре. Бут. 1:14-18.

Також, коли Він створив Всесвіт із усім, що в ньому є, Він позначав проміжки часу так: був вечір і ранок — перший день; був вечір і ранок — другий день тощо, аж до шостого дня. Бут. 1.

Вечір: Період часу, що передує ранку. Зазвичай триває 12 годин і називається сутінками, вечірньою порою, темрявою та нічною пітьмою. Прип. 7:9. Вона триває від заходу сонця одного дня до сходу сонця наступного ранку.

День: Проміжок часу між двома заходами сонця, який зазвичай становить 24 години. Лев. 23:32.

Ранок: 12-годинний проміжок часу, що охоплює дві ночі, два вечори або період від сходу до заходу сонця. Його також називають днем. Ів. 11:9.

Перш ніж з’явилося світло, була темрява. Отже, у 24-годинному циклі ніч настає перед днем.

Сучасний спосіб відліку дня — від півночі до півночі — є неправильним. І про це пророкував Даниїл. Він сказав: «Він буде говорити слова проти Всевишнього, буде гнобити святих Всевишнього і намагатиметься змінити часи та закон». Дан. 7:25, перша та друга частини.

Якби день починався опівночі, то ніч тривала б лише шість годин, а день — вісімнадцять, тоді як Ісус сказав, що день має дванадцять годин. Ів. 11:9.

Як день може починатися опівночі? Хто не знає часу правильно, той не може правильно освячувати день Господній. Згідно з настановою, даною Божому народу, суботу слід дотримуватися від заходу сонця до заходу сонця. День, світла частина 24-годинного циклу за сучасною хронологією людей, триває з 6:00 ранку до 18:00. Але правильно рахувати від сходу сонця до заходу сонця.

Коли Неємія намагався виправити гріх, який народ чинив у його часи, щойно тінь ночі огортала ворота Єрусалима, він наказував зачиняти міські ворота. Давайте перекажемо цей текст, щоб краще зрозуміти, як ми також повинні чинити.
У ті дні я бачив у Юдеї тих, хто в суботу топтав виноград у товках і привозив снопи, які везли на ослах; а також вино, виноград та інжир, і всякий інший вантаж, який вони привозили до Єрусалима в суботу; і я виступив проти них у той день, коли вони продавали продовольство. Також у місті мешкали тірійці, які привозили рибу та всілякі товари, які в суботу продавали синам Юдеї та в Єрусалимі. І я сперечався з вельможами Юдеї та сказав їм: «Яке це зло, що ви чините, оскверняючи день суботи? Хіба не так чинили ваші батьки, і чи не наш Бог наслав на нас і на це місто все це лихо? А ви ще більше розпалюєте Його гнів на Ізраїль, оскверняючи суботу. Сталося так, що, коли перед суботою на воротах Єрусалима вже падала тінь, я наказав закрити ворота; і я наказав, щоб їх не відкривали аж до закінчення суботи; і поставив біля воріт деяких зі своїх слуг, щоб у суботу ніякий вантаж не входив. Тоді торговці та продавці всякого товару один чи два рази ночували поза Єрусалимом. Я ж виступив проти них і сказав їм: «Чому ви ночуєте перед муром? Якщо ви ще раз це зробите, я вживу до вас заходів». Від того дня вони більше не приходили в суботу. Неем. 13:15-21.

Те, що було написано раніше, написано для нашого повчання.

Якщо християнин не знає часу й способу, бо для всього є свій час і спосіб, він не може досягти досконалості в любові й не буде досконалим чоловіком, як того вимагає Бог. Мт. 5:48, 2 Тим. 3:17 та Кол. 3:14. І він отримає докір від Господа, який каже: «Я не знайшов твоїх діл досконалими перед Богом». Об. 3:2. І ці діла — це діла праведності, любові, про яку говорив Іоанн. 1 Ів. 3:18.

У європейських країнах, таких як Англія, є дні в певну пору року, коли світла частина доби триває до дев’ятої години вечора за сучасним календарем.

Згідно з тим, що Дух відкрив Ісаї, ми не повинні займатися нічим матеріальним у суботу Господню, див.:

Якщо ти відвернеш свою ногу від суботи, щоб не чинити своєї волі в мій святий день, і якщо ти назвеш суботу приємною, а святий день Господній — гідним пошани, і вшануєш його, не йдучи своїми шляхами, не прагнучи чинити свою волю, не промовляючи своїх слів, — тоді ти будеш насолоджуватися Господом, і Я поведе тебе вершинами землі, і підтримаю тебе спадщиною твого батька Якова; бо так сказав Господь. Іс. 58:13 і 14.

І, як і в минулому, ми не повинні готувати їжу й у цей день. Бо так каже Писання:

Шість днів працюватимете, а сьомий день буде для вас святим, суботою урочистого відпочинку для Господа; кожен, хто в цей день виконуватиме будь-яку роботу, буде страчений. Не розпалюватимете вогню в жодному зі своїх осель у суботу. Вих. 35:2 і 3.

Дехто стверджує, що це стосувалося Ізраїлю минулого, коли розпалювання вогню вимагало фізичних зусиль. Однак Бог не змінюється. Ще до того, як Його закон був затверджений на Синаї, Бог так сказав:

«Доки ви відмовлятиметеся дотримуватися Моїх заповідей та Моїх законів?» Вих. 16:28. А ще раніше Мойсей наставляв народ так:

«Ось що сказав Господь: Завтра — день відпочинку, свята субота Господня; що хочете спекти в печі, те спечіть, а що хочете зварити у воді, те зваріть у воді; а все, що залишиться, відкладіть собі, зберігаючи це на завтра». Вих. 16:23.
Звернімо увагу, що вони мали випікати або варити, а те, що з цього залишиться, слід було відкласти на суботу. Отже, їжу слід було зберігати вже готовою.

Сьогодні ми маємо набагато кращі умови для дотримання суботи. У нас газові плити, холодильники, світло та електроенергія, водопровід тощо. І навіть там, де цього немає, при наявності доброї волі можна дотримуватися суботи, адже це буде нашим доказом любові до Ісуса. Ів. 14:15.

Ми можемо робити все необхідне поза суботою, тобто до заходу сонця в п’ятницю або після заходу сонця в суботу. Адже ми віримо, що все сприяє на благо тим, хто любить Бога. Рим. 8:28. А що ж відокремить нас від Божої любові? Голод, нагота тощо? Ніщо не може відокремити нас від Божої любові, дотримання Його заповідей. Рим. 8:35.

Як ми бачили у виявленні волі Господа через Ісаю, ми не повинні намагатися чинити свою волю чи говорити свої власні слова в Його святий день. Іс. 58:13.

Але є ті, хто заперечує, стверджуючи, що субота Господня не є днем Господнім. І вони наводять хибні аргументи. Вони не ґрунтуються на істині, бо в них немає істини. Вони кажуть, що тепер днем Господнім є неділя, припускаючи на основі своїх розрахунків і припущень, що Ісус воскрес саме цього дня. Хто так думає і вірить, той не є правильно навчений Слову Божому.

Оскільки прийняття Божих Заповідей є необхідною умовою для здобуття мудрості, досягнення страху перед Господом та осягнення «пізнання Бога», то той, хто не приймає Заповідей, не здобуває ні мудрості, ні страху перед Господом, ні пізнання Бога. Прип. 2:1-6, 28:7-9 та 10:8.

У церквах, які не мають Божих заповідей, рясніють доктринальні помилки, так само як той, хто не дотримується Його заповідей, не розуміє слів Божих, оскільки це є необхідною умовою для цього. Деякі церкви, хоч і мають заповіді, не дотримуються їх, а тому не люблять Бога. Ів. 14:21 та 15:9 і 10.

Ісус полюбив світ і довів цю любов: помер за нас. А тепер Він вимагає від нас доказу любові, кажучи: «Якщо ви любите Мене, то дотримуватиметеся Моїх заповідей». Ів. 14:15. І Він любить лише тих, хто любить Його. Прип. 8:17. А Святий Дух відкриває, що ми є божевільними заради любові до Христа. 1 Кор. 4:10. І: «Нехай ніхто не обманює самого себе. Якщо хтось із вас вважає себе мудрим у цьому світі, нехай стане божевільним, щоб стати мудрим». 1 Кор. 3:18.

Сьомий день тижня чи один із семи днів тижня?

Коли Господь створив небо й землю, Він встановив часові одиниці: тиждень, місяці та роки. Тиждень із семи днів, місяць із тридцяти днів і рік із дванадцяти місяців.

Виводячи народ Ізраїлю з Єгипту, Він встановив місяць Абіб як перший із місяців для Свого народу. Цей місяць сьогодні відповідає періоду, що триває від березня до квітня, охоплюючи частину одного місяця та частину іншого.
Дні тижня Господь назвав: перший, другий, третій, четвертий, п’ятий, шостий і сьомий. А цей день тижня Бог назвав суботою, бо в цей день Він відпочивав, і тому освятив його та благословив.

Освячення означає відокремлення. Отже, Він відокремив цей день для відпочинку і за це благословив його. Його субота є фіксованою: це сьомий день тижня. Натомість суботи ізраїльтян були рухомими, тобто змінювалися. Адже перший і останній дні урочистостей, встановлених Господом, припадали на різні дні тижня, будучи «урочистими суботами» або святковими. Лев. 23:32 та посилання.

Субота сьомого дня — це порядок, тоді як субота раз на сім днів — це безлад. Уявіть, якби кожен ходив до громади в свій день і намагався влаштувати собі відпочинок на власний розсуд.

Навіть у суботах, встановлених Богом і названих Ним «вашими суботами», панував порядок. Достатньо уважно прочитати тексти. У них були визначені часи протягом року. Те, що встановлено Богом,  зроблено з мудрістю. Він досконалий.

Дехто посилається на слова Ісуса: «Мій Отець працює досі, і Я працюю також» (Ів. 5:17), а також на слова апостола Павла: «Працюйте вдень і вночі, щоб не бути тягарем для своїх братів» (2 Сол. 2:9). Але вони забувають про те, що також сказав Учитель: «Працюйте не заради хліба, що гине, а заради того, що залишається» Ів. 6:27.

Праця Ісуса була служінням, яким має бути й праця покликаних. Так вони можуть працювати вдень і вночі, як Отець.
Мова, якою користувалися пророки й апостоли, відповідала мові, якою користується Бог у Святому Письмі, оскільки вони були натхненні Ним і були Його промовцями. Отже, коли Писання говорить, що Петро та Іван піднялися до храму, щоб помолитися, там зазначено, що була дев’ята година. І цю годину називають п’ятнадцятою годиною або третьою годиною того, що називають післяобіднім часом. Але оскільки сонце сходить вранці, а день має дванадцять годин, то дев’ята година — це те, що за сучасним літочисленням прийнято називати третьою годиною після обіду або п’ятнадцятою годиною.

Коли Іван перебував на острові Патмос і писав книгу «Апокаліпсис», він сказав: «І я був захоплений Духом у день Господній…» (Об. 1:10). Ця натхненна мова — це ніщо інше, як та сама, якою Бог надихнув Ісаю, який написав: Якщо ти назвеш суботу приємною, святим днем Господнім, і будеш шанувати її, не йдучи своїми шляхами, не прагнучи чинити свою волю, не промовляючи своїх слів, то ти будеш насолоджуватися Господом, і Я поведе тебе верхи по висотах землі, і підтримаю тебе спадщиною твого батька Якова; бо це сказав Господь. Іс. 58:13 і 14. Саме так вчинив апостол: він назвав суботу днем Господнім.

Для Бога час може означати дванадцять годин, один день, один рік, одне тисячоліття, певний проміжок часу або певну подію. Отже, Його день також може бути Його суботою, або днем Його приходу, або певним періодом часу. Але з контексту стає зрозумілим Його намір. Адже Його Дух у нас відкриває нам це, бо Він проникає в усе, навіть у глибини Божі. 1 Кор. 2:10.

Дехто вважає, що, оскільки Господь згадує про батька Якова, Він звертається до номінального Ізраїлю, до палестинців. Але зверніть увагу на те, що каже апостол Павло:

Але Єрусалим, що нагорі, є вільним; він є матір’ю для всіх нас. Бо написано: «Радій, безплідна, що не народжуєш; піднімайся й вигукуй, ти, що не в пологах; бо дітей самотньої більше, ніж у тієї, що має чоловіка». Але ми, брати, є дітьми обітниці, як Ісаак. Отже, брати, ми є дітьми не рабині, а вільної. Гал. 5:26–28 та 31.

Отже, ми, ті, хто увірували, є нащадками, обіцяними Аврааму, від якого походять патріархи, та Ісаак, батько Якова, син обітниці, як і ми, що були обіцяні Аврааму, і що численні, як зірки на небі та як пісок на березі моря. Бут. 15:5, 22:17 та 32:12.

Але є ті, хто каже, що ніхто не може дотримуватися Заповідей і що немає жодного праведника. Проте, ще до того, як закони були дані на Синаї, Писання говорить, що Авраам дотримувався Заповідей Господніх. І сам Бог сказав, що Авраам наказуватиме своїм дітям дотримуватися шляху Господнього з праведністю та розсудом, див.:

І сказав Господь: «Чи приховую я від Авраама те, що роблю, оскільки Авраам, безперечно, стане великим і могутнім народом, і в ньому будуть благословенні всі народи землі? Бо я знаю, що він накаже своїм дітям і своєму дому після себе, щоб вони дотримувалися шляху Господнього, чинячи справедливо і розсудливо; щоб Господь здійснив щодо Авраама те, про що говорив про нього». Бут. 18:17-19. І як показано в анкеті, шляхи Господні та справедливість Господня — це Його Заповіді. Мал. 2:8 і 9 та Пс. 119:172. А справедливість Божа вічна. Пс. 119:142. А хто чинить справедливість, той справедливий, як і Він справедливий. 1 Ів. 3:7.

Бог дав свідчення про Авраама Ісааку й сказав:

Бо Авраам послухався Мого слова й дотримувався Моїх заповідей, Моїх настанов, Моїх постанов та Моїх законів. Бут. 26:5.

Крім того, Писання говорить, що Захарія та його дружина Ізавеля були праведними. І вони були праведними, бо дотримувалися Божої справедливості, виконували Його заповіді, див.:

За часів Ірода, царя Юдеї, жив священик на ім’я Захарія з черги Авія, а його дружина була з дочок Аарона, і звали її Ізавеля. І обоє були праведні перед Богом, ходячи без докору в усіх заповідях і наказах Господніх. Лк. 1:5 і 6. Також Йосип, чоловік Марії, матері Ісуса, був праведним. Мт. 1:19.

Отже, усі, хто чинить Божу справедливість, тобто дотримується Його заповідей, є праведними, як і Бог праведний, див.:

Діточки, нехай вас ніхто не вводить в оману: хто чинить праведність, той праведний, як і Він праведний. 1 Ів. 3:7.
Хто не вірить у Божі заповіді, той не може їх дотримуватися, бо Він є Законом Віри. Рим. 3:27 та 31. І вони не тяжкі, як сказав Іван під натхненням. 1 Ів. 5:3. А хто не дотримується їх, той не може перебувати в Бозі. 1 Ів. 3:24. І, отже, любов Отця не може бути в ньому. Ів. 14:9 і 10.

Але є ті, хто використовує як аргумент біблійні уривки, які не говорять того, що вони хочуть, щоб вони говорили. Один із них — це слова апостола: «ви дотримуєтеся днів, місяців і років». Або ще: «Нехай ніхто не судить вас за їжу, за пиття чи за суботи». Хоча ми вже розглядали це питання, давайте ще раз зупинимося на ньому, щоб зняти завісу, що приховує обличчя тих, хто виправдовується благодаттю.

Як ми бачили, коли цитували закони, що наказували «урочисті суботи», існували урочисті дні, урочисті місяці та урочисті роки. І їх дотримувалися євреї навіть за часів Павла. Ці євреї хотіли змусити язичників, які приєднувалися до «шляху», дотримуватися цих днів, стверджуючи, що якщо вони цього не робитимуть, то не дотримуються Закону. А також що вони повинні обрізатися, щоб виконати Закон Мойсея. Це спонукало Павла написати Послання «до Галатів», присвячене цій темі.

У всіх випадках, як зазначає автор Послання до Євреїв, Бог скасовує перший завіт, щоб встановити другий. Перший передбачав дотримання священних обрядів, що полягали у принесенні в жертву страв, їжі, напоїв та дарів. Євр. 9. Також заповіді «не торкайся», «не beri» тощо… які, як зазначає автор Послання, були обрядами. Кл. 2:20 і 21. Але Христос скасував ці речі, які нічого не вдосконалювали, викресливши борговий лист, що був проти нас у їхніх обрядах, і виніс його з-поміж нас, прибивши його до хреста. Кол. 2:14. Отже, оскільки це були постанови, які мали певний час для дотримання, то, прийшовши Ісус, первосвященик майбутніх благ, скасував перше і встановив друге; він скасував те, що було зроблено на Хоребі, і затвердив те, що було зроблено в землі Моава.

Тому Ісая сказав: «Хто забиває вола, той подібний до того, хто вбиває людину; хто приносить в жертву ягня, той подібний до того, хто зарізає собаку; хто приносить хлібну жертву, той подібний до того, хто приносить кров свині; хто палить кадило, той подібний до того, хто благословляє ідола; ці люди обирають свої власні шляхи, і їхня душа насолоджується їхніми огидними вчинками». Іс. 66:3.

Отже, пророки, отримавши ці речі, хотіли дізнатися, чи стосуються вони їхнього часу, і їм було сказано, що це не для них, а для язичників, яким вони служили. 1 Пет. 1:11 і 12.

Ісая написав те, що Господь промовив через нього:

Коли ви приходите, щоб постати переді мною, хто вимагав від ваших рук, щоб ви приходили топтати мої двори? Не приносьте більше марних жертв: кадило для мене — огида, і нові місяці, і суботи, і збори громад; я не можу терпіти беззаконня, навіть урочистого зібрання. Ваші нові місяці та ваші урочистості — огида для моєї душі; вони вже стали тягарем; я вже втомився їх терпіти. Іс. 1:12-14.

Проте уважно розгляньте контекст і порівняйте з Левитом 23, і ви побачите, про що саме говорить Господь: скликання зборів, ваші урочистості (порівняйте з Лев. 23:1, 8, 9, 17, 21, 28 та 29). Отже, ті суботи були вашими суботами.
І про них Господь ще каже через Осію: «І покладу край усій їхній радості, їхнім святам, їхнім новомісяцям, їхнім суботам та всім їхнім урочистостям». Ос. 2:11. І далі Господь ще каже: «І я поберу тебе собі за дружину навіки; поберу тебе собі за дружину в справедливості, у праведності, у доброті та в милосерді. І я одружу тебе з собою у вірності, і ти пізнаєш Господа». вірші 19 і 20. І Господь застерігає через Єремію:

«Так говорить Господь: Бережіть свої душі й не несіть вантажів у суботу, і не вводьте їх через ворота Єрусалима. Не виносьте вантажів із своїх домівок у суботу, не робіть жодної роботи; натомість освячуйте суботу, як Я наказав вашим батькам. Чи не так, якщо ви будете ретельно слухати Мене, — каже Господь, — не вводячи вантажів через брами цього міста в суботу, і освятите суботу, не роблячи в неї жодної роботи, — тоді через ворота цього міста в’їдуть царі та князі, що сидять на престолі Давида, їдучи на колісницях і верхи на конях, вони та їхні князі, юдеї та мешканці Єрусалима; і це місто буде населене навіки. Але якщо ви не послухаєте, щоб освячувати суботу й не вносити жодних вантажів, коли входитимете через ворота Єрусалима в суботу, то Я запалю вогонь у його воротах, який спопелить палаци Єрусалима, і він не згасне». Єр. 17:21 і 22, 24–25 та 27.

Субота не лише є спогадом про створення світу, а й знаком між Богом і Його народом, див.:

«І дав Я їм також Мої суботи, щоб вони були знаком між Мною та ними, щоб вони знали, що Я — Господь, який їх освячує. І освячуйте Мої суботи, і вони будуть знаком між Мною та вами, щоб ви знали, що Я — Господь, ваш Бог. Але й діти повстали проти Мене, не ходили за Моїми постановами й не дотримувалися Моїх законів, які, дотримуючись їх, людина житиме ними; вони осквернили мої суботи, тому я сказав, що виллю на них свій гнів, щоб виконати над ними свою лють у пустелі. Але я стримав свою руку і зробив це заради свого імені, щоб воно не було осквернене в очах народів, перед якими я вивів їх. Я також підняв руку на них у пустелі, щоб розсіяти їх серед народів і розкидати по землях; бо вони не виконували Моїх постанов, відкинули Мої закони, осквернили Мої суботи, а їхні очі прагнули до ідолів їхніх батьків». Єз. 20:12, 20–24.

Коли Господь проголосив Свій Закон перед народом у пустелі Синай, Він Сам промовив із хмар і сказав щодо суботи: «Пам’ятай про день суботи, щоб освятити його. Шість днів ти працюватимеш і виконуватимеш усі свої справи. Але сьомий день — це субота Господа, Бога твого; не роби ніякої роботи: ні ти, ні твій син, ні твоя дочка, ні твій раб, ні твоя рабиня, ні твоя худоба, ні чужинець, що перебуває в твоїх воротах. Бо за шість днів створив Господь небо й землю, море та все, що в них є, а сьомого дня відпочив; тому Господь благословив день суботи й освятив його». Вих. 20:8-11.
Звернімо увагу на деталі: на початку двадцятого розділу сказано: «Тоді промовив Бог усі ці слова, кажучи: «Я є Господь, Бог твій». І починає диктувати Свої закони безпосередньо народу. І це однозначно зафіксовано в Книзі Повторення Закону, де сказано: «У той день, коли ви стояли перед Господом, вашим Богом, на Хоребі, коли Господь сказав мені: «Збери до мене цей народ, і Я дам їм почути Мої слова, і вони їх вивчать, щоб боялися Мене всі дні, що житимуть на землі, і навчали їх своїх дітей; і ви наблизилися та стали біля гори; а гора палала вогнем аж до середини неба, і була темрява, хмари та морок. Тоді Господь промовив до вас із посеред вогню; ви чули голос слів, але, окрім голосу, не бачили жодного образу. Тоді Він оголосив вам Свій завіт, який вам наказав, — десять заповідей, — і написав їх на двох кам’яних скрижалях». Втор. 4:10–13.

Крім того, у віршах, де згадуються заповіді, ми можемо помітити й інші важливі деталі, наприклад: «а сьомий день — це субота Господа, Бога твого». І не лише народ Ізраїлю мав не працювати в цей день, а й його худоба, що служила йому, та раб, і чужинець, що перебував серед нього. Це тому, що серед народу були раби, а також ті, хто приєднався до народу Ізраїлю за угодами або через змішання. Так сказав Бог до Мойсея і наказав йому настановити народ: «Один закон буде у вас; так само буде з чужинцем, як і з корінним жителем». Лев. 24:22.

Він також сказав: «Але якщо якийсь чужинець перебуватиме у вас і захоче святкувати Пасху Господню, нехай обріже всіх своїх чоловіків, і тоді він зможе святкувати її, і буде як корінний мешканець цієї землі; але жоден необрізаний не їстиме її. Один і той самий закон нехай буде для корінного мешканця та для чужинця, що перебуває серед вас». Вих. 12:49; Лев. 24:22; Чис. 15:16, 29.

Важливо підкреслити, що коли Бог проголошував Свої закони народу, Мойсей ще не піднявся на гору і, отже, не отримав кам’яних скрижалей, на яких було викарбувано Декалог. Але перший завіт уже був укладений, і він, отже, містив закони та постанови. І в той самий час, коли Бог дав Мойсею Свій Закон, Він також дав йому постанови, заповіді та суди, див.:

«Ось постанови, суди та закони, які дав Господь між Собою та синами Ізраїля на горі Синай через Мойсея». Лев. 26:46.

Слід знати, що, незважаючи на те, що обряди були скасовані після смерті Ісуса, який прибив їх до хреста, постанови та суди, встановлені Богом і дані Мойсею, не були скасовані. Тому Бог промовив через Малахію: «Згадайте закон Мойсея, Мого раба, який Я наказав йому на Хоребі для всього Ізраїля, а саме: постанови та суди». Мл. 4:4 та Лев. 12:48.

Oli Prestes
Місіонер
oliprest