Залиште їх, бо це сліпі, які ведуть інших
Єврейська зарозумілість зберігається й донині, що призводить до впертості та сліпоти. Це також поширюється на всіх, хто прислухається до них і слідує за ними. Але в чому причина цього?
Ще в ті часи, коли Ісус прийшов, щоб виконати своє служіння на Землі, юдеї — останнє плем’я, відкинуте Богом, — віддалилися від Бога, бо вже не дотримувалися Його заповідей. Вони чіплялися за дрібні обряди, виконували ритуали та приносили жертви, вважаючи, що це гарантує їм єдність з Богом.
У цьому короткому тексті я хочу підкреслити грубу помилку, якої припустилися єврейські провідники у своїй релігійності під час святкування їхньої Пасхи в час смерті Ісуса.
Пасха, яка була метафорою, що передвіщала смерть Ісуса, мала відбуватися ввечері чотирнадцятого дня місяця Авіва або Нісана — одного з місяців єврейського календаря, вже переглянутого Богом, який сказав: «Це буде для вас першим місяцем року». Тож спочатку це не був перший місяць, але згодом ним став. Вих. 12.
Хоча в дванадцятому розділі Книги Виходу не вказано назви місяця, це можна знайти в інших біблійних уривках, що стосуються цієї теми. Дивіться:
«Святкуй свято бездріжджового хліба: сім днів їж бездріжджовий хліб, як я тобі наказав, у призначений час у місяці Абібе; бо в ньому ти вийшов із Єгипту: ніхто нехай не з’являється переді мною з порожніми руками». Вихід 23:15.
«Святкуй свято бездріжджового хліба; сім днів їж бездріжджовий хліб, як я тобі наказав, у визначений час місяця Авібе, бо в місяці Авібе ти вийшов із Єгипту». Вихід 34:18.
Оскільки, згідно з Божим задумом, день починається й закінчується із заходом сонця, а Пасху слід було святкувати ввечері того дня, тобто на початку ночі, Ісус правильно дотримався цього, коли Він їв її разом зі своїми апостолами тієї ночі, коли Його заарештували. Подивіться.
«А коли настала година, Він сів за стіл, і з Ним — дванадцять апостолів. І сказав їм: «Я дуже прагнув з’їсти з вами цю Пасху, перш ніж зазнати страждань; бо кажу вам, що більше не буду її їсти, доки вона не здійсниться в Царстві Божому. І, взявши чашу та подякувавши, сказав: «Візьміть її й розділіть між собою» (Лука 22:14–17).
Це була остання Пасха, бо відтоді Ісус встановив Вечерю Господню. Див.:
«Бо кажу вам: я більше не буду їсти її, доки вона не здійсниться в Царстві Божому. І, взявши чашу та подякувавши, сказав: «Візьміть її та розділіть між собою; бо кажу вам: я більше не питиму плоду виноградної лози, доки не прийде Царство Боже». І, взявши хліб, і подякувавши, розламав його та дав їм, кажучи: Це є тіло Моє, яке за вас віддається; це чиніть на згадку про Мене. Так само, після вечері, взяв чашу, кажучи: «Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що проливається за вас». Лука 22:16-20.
Але зверніть увагу, що юдеї не святкували Пасху в той самий день. Дивіться:
«Потім вони відвели Ісуса з дому Каяфи на суд. А було рано-вранці. І вони не увійшли до суду, щоб не осквернитися, а мати змогу спожити пасху». Івана 18:28.
Як бачимо з наведеного вище тексту, євреї ще не спожили пасху, зробивши це наступної ночі, вже наступного дня, п’ятнадцятого числа місяця.
Це показує, як вони вже були засліплені й більше не бачили ясно. І про це вже було пророковано, див.:
«Він засліпив їм очі й огрубіло їхнє серце, щоб вони не бачили очима, не розуміли серцем, не навернулися, і Я не зцілив би їх». Іоанна 12:40.
І це було сказано євреям самим Ісусом, див.:
«Тож Ісус сказав їм: „Світло ще на короткий час перебуває з вами; ходіть, поки маєте світло, щоб темрява вас не наздогнала; бо хто ходить у темряві, той не знає, куди йде. 36 Поки маєте світло, віруйте у світло, щоб ви стали дітьми світла“. Це сказав Ісус; і, відійшовши, сховався від них. І хоча Він зробив перед ними стільки знамення, вони не вірили в Нього. Іоанна 12:35-37.
Світло, про яке говорив Ісус, — це Його закон, який також називають Його Словом. Псалом 119:160 та 142, остання частина; і 105.
Тож євреї більше не дотримувалися Божого закону, і саме тому вони були сліпі. І навіть сьогодні вони продовжують дотримуватися обрядів та традицій, але не дотримуються Божих законів, ані суботи. Адже навіть у своїх синагогах ті небагато, хто відвідує їх у суботу, не дотримуються святого дня Господнього, а перетворюють цю нагоду на світську зустріч, щоб поговорити про пусті речі та виголошувати марні слова, що не личить у день Господній і засуджується Богом. Дивіться:
«Якщо ти відвернеш свою ногу від суботи, щоб не чинити своєї волі в мій святий день, і якщо ти назвеш суботу приємною, а святий день Господній — гідним пошани, і вшануєш її, не йдучи своїми шляхами, не прагнучи чинити свою власну волю, не промовляючи своїх власних слів». Ісая 58:13.
А якщо ти все ще приділяв якусь увагу своїм провідникам та їхнім звичаям, чини так, як сказав Ісус: «Залиште їх: вони — сліпі провідники; а якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму». Матвія 15:14.
Oli Prestes
Місіонер
Ще в ті часи, коли Ісус прийшов, щоб виконати своє служіння на Землі, юдеї — останнє плем’я, відкинуте Богом, — віддалилися від Бога, бо вже не дотримувалися Його заповідей. Вони чіплялися за дрібні обряди, виконували ритуали та приносили жертви, вважаючи, що це гарантує їм єдність з Богом.
У цьому короткому тексті я хочу підкреслити грубу помилку, якої припустилися єврейські провідники у своїй релігійності під час святкування їхньої Пасхи в час смерті Ісуса.
Пасха, яка була метафорою, що передвіщала смерть Ісуса, мала відбуватися ввечері чотирнадцятого дня місяця Авіва або Нісана — одного з місяців єврейського календаря, вже переглянутого Богом, який сказав: «Це буде для вас першим місяцем року». Тож спочатку це не був перший місяць, але згодом ним став. Вих. 12.
Хоча в дванадцятому розділі Книги Виходу не вказано назви місяця, це можна знайти в інших біблійних уривках, що стосуються цієї теми. Дивіться:
«Святкуй свято бездріжджового хліба: сім днів їж бездріжджовий хліб, як я тобі наказав, у призначений час у місяці Абібе; бо в ньому ти вийшов із Єгипту: ніхто нехай не з’являється переді мною з порожніми руками». Вихід 23:15.
«Святкуй свято бездріжджового хліба; сім днів їж бездріжджовий хліб, як я тобі наказав, у визначений час місяця Авібе, бо в місяці Авібе ти вийшов із Єгипту». Вихід 34:18.
Оскільки, згідно з Божим задумом, день починається й закінчується із заходом сонця, а Пасху слід було святкувати ввечері того дня, тобто на початку ночі, Ісус правильно дотримався цього, коли Він їв її разом зі своїми апостолами тієї ночі, коли Його заарештували. Подивіться.
«А коли настала година, Він сів за стіл, і з Ним — дванадцять апостолів. І сказав їм: «Я дуже прагнув з’їсти з вами цю Пасху, перш ніж зазнати страждань; бо кажу вам, що більше не буду її їсти, доки вона не здійсниться в Царстві Божому. І, взявши чашу та подякувавши, сказав: «Візьміть її й розділіть між собою» (Лука 22:14–17).
Це була остання Пасха, бо відтоді Ісус встановив Вечерю Господню. Див.:
«Бо кажу вам: я більше не буду їсти її, доки вона не здійсниться в Царстві Божому. І, взявши чашу та подякувавши, сказав: «Візьміть її та розділіть між собою; бо кажу вам: я більше не питиму плоду виноградної лози, доки не прийде Царство Боже». І, взявши хліб, і подякувавши, розламав його та дав їм, кажучи: Це є тіло Моє, яке за вас віддається; це чиніть на згадку про Мене. Так само, після вечері, взяв чашу, кажучи: «Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що проливається за вас». Лука 22:16-20.
Але зверніть увагу, що юдеї не святкували Пасху в той самий день. Дивіться:
«Потім вони відвели Ісуса з дому Каяфи на суд. А було рано-вранці. І вони не увійшли до суду, щоб не осквернитися, а мати змогу спожити пасху». Івана 18:28.
Як бачимо з наведеного вище тексту, євреї ще не спожили пасху, зробивши це наступної ночі, вже наступного дня, п’ятнадцятого числа місяця.
Це показує, як вони вже були засліплені й більше не бачили ясно. І про це вже було пророковано, див.:
«Він засліпив їм очі й огрубіло їхнє серце, щоб вони не бачили очима, не розуміли серцем, не навернулися, і Я не зцілив би їх». Іоанна 12:40.
І це було сказано євреям самим Ісусом, див.:
«Тож Ісус сказав їм: „Світло ще на короткий час перебуває з вами; ходіть, поки маєте світло, щоб темрява вас не наздогнала; бо хто ходить у темряві, той не знає, куди йде. 36 Поки маєте світло, віруйте у світло, щоб ви стали дітьми світла“. Це сказав Ісус; і, відійшовши, сховався від них. І хоча Він зробив перед ними стільки знамення, вони не вірили в Нього. Іоанна 12:35-37.
Світло, про яке говорив Ісус, — це Його закон, який також називають Його Словом. Псалом 119:160 та 142, остання частина; і 105.
Тож євреї більше не дотримувалися Божого закону, і саме тому вони були сліпі. І навіть сьогодні вони продовжують дотримуватися обрядів та традицій, але не дотримуються Божих законів, ані суботи. Адже навіть у своїх синагогах ті небагато, хто відвідує їх у суботу, не дотримуються святого дня Господнього, а перетворюють цю нагоду на світську зустріч, щоб поговорити про пусті речі та виголошувати марні слова, що не личить у день Господній і засуджується Богом. Дивіться:
«Якщо ти відвернеш свою ногу від суботи, щоб не чинити своєї волі в мій святий день, і якщо ти назвеш суботу приємною, а святий день Господній — гідним пошани, і вшануєш її, не йдучи своїми шляхами, не прагнучи чинити свою власну волю, не промовляючи своїх власних слів». Ісая 58:13.
А якщо ти все ще приділяв якусь увагу своїм провідникам та їхнім звичаям, чини так, як сказав Ісус: «Залиште їх: вони — сліпі провідники; а якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму». Матвія 15:14.
Oli Prestes
Місіонер
oliprest
Enviado por oliprest em 12/09/2026
Comentários