Те, що виражає цей заголовок, — це саме те, чого Бог вимагає від людини. Але як це виглядає на практиці? Чи передбачає ця заповідь відмову від людських прив’язаностей, чи стосується вона лише матеріальних благ? Давайте розберемося.

Біблійний текст наказує: «Тож люби Господа, Бога свого, всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю» (Второзаконня 6:5; Матвія 22:37; Марка 12:30; Луки 10:27).

Коли два з половиною племені ізраїльського народу попросили Мойсея дозволити їм оселитися на той бік річки Йордан — оскільки той регіон був сприятливим для розведення худоби, якої вони мали вдосталь, — Мойсей поставив умову. Воїни мали спочатку перейти Йордан, щоб допомогти іншим племенам заволодіти Землею Обітованою; лише після цього вони могли повернутися на свої землі.

Процес завоювання не був швидким; він тривав роками. Протягом цього часу ці чоловіки відмовилися від затишку своїх домівок і товариства своїх родин, позбавивши себе спілкування з дружинами та дітьми, щоб воювати пліч-о-пліч зі своїми братами.

Так само, коли Ісус послав Своїх учнів, Він дав конкретні настанови щодо матеріального та сімейного відречення: «Не беріть із собою ні золота, ні срібла, ні міді в пояси; ні дорожньої сумки, ні двох сорочок, ні сандалів, ні палиці; бо гідний робітник своєї їжі. І в яке б місто чи село ви не увійшли, дізнайтеся, хто там гідний, і зупиніться там, аж поки не підете далі» (Матвія 10:9–11). Щоб виконати цю місію, багатьом довелося тимчасово залишити свої домівки та родини.

Така повна відданість не схвалюється сучасними учнями. Сьогодні ті, хто претендує на місіонерську посаду, зазвичай вимагають фінансових гарантій утримання для себе та своїх утриманців. Однак Ісус, будучи Богом, не забезпечив власного житла ані для Себе — адже не мав, де схилити голову (Матвія 8:20), — ані для тих, хто супроводжував Його у служінні.

Любити Бога понад усе означає довірити сім’ю Його опіці, маючи впевненість, що Він про неї подбає. Для цього потрібна віра, заснована на обіцянці, що Він ніколи нас не покине й не залишить без допомоги.

Крім того, потрібна повна відданість. Як справедливо застерігає апостол Павло: «Жоден воїн на службі не обтяжує себе справами цього життя, щоб догодити тому, хто його закликав» (2 Тимофія 2:4).

Великою проблемою сьогодення є спроба поєднати власні інтереси з Божими, часто відсуваючи Божі плани на другий план. Бажання одружитися виправдовують аргументами, що «краще двоє, ніж один» або що «не добре людині бути самій», забуваючи про приклади самозречення та безшлюбності Павла, Івана Хрестителя та Іллі.

Отже, справжня любов до Бога має набагато глибші та вимогливіші наслідки, ніж ми здатні уявити — або ніж ми хотіли б прийняти.

Oli Prestes
Місіонер